І ще раз- Росія продає Курильські острови. Відчули смак цієї фрази? Повторіть ще. І ще. Аж допоки не насолодитеся. Бо це – сталося.
За всіма внутрішніми баталіями від «Шатуна» до «Привата», пересічні українці навіть не помітили дві неймовірно важливі новини, які протягом найближчого часу матимуть безперечні наслідки. Перша – Федеральна служба безопасності Росії зняла режим прикордонної зони з низки територій Сахалінської області РФ, у тому числі – трьох з чотирьох островів, на які претендує Японія.
Прикордонного режиму позбавлені острови Монерон, Тюленій, Кунашир, Ітуруп, Парамушир і Шикотан. Режиму позбавлені місто Курильськ, територія аеродрому Ітуруп, місто Сєвєро-Курільськ, селище Южно-Курильськ і територія аеродрому поруч.
Далі цитую: «планується що Росія і Японія на основі взаємовигідного співробітництва будуть розвивати там проекти в області рибальства, туризму та медицини». В тому, що Японія там почне розвивати проекти туризму (японського, звісно), рибальства та медицини (аби туристам і рибалкам не приведи Боже, не довелося звертатися до російських амбулансів) – я не сумніваюся. А що там здатна розвивати Росія, яка і так останнім часом ріже розходи на все, аж до свята святих – оборонки, відповість мені хтось?
Історія з Курилами тягнеться від закінчення Другої Світової війни, але добряче загострилася вона як раз за недорозвинутого пуйлизму. Саме російське керівництво здійняло неслабий міжнародний скандал коли на Курильські острови злітав тодішній вто президента Росії Дмітрій Медведєв, чим викликав у нащадків самураїв бажання повторити Росії 1905 рік, і чого не робив жоден керівник покійного нині СССР.
Тоді вояж на Курили вочевидь демонстрував – чхати хотіли в Кремлі на всі невдоволення Японії. І заради чого все це? Аби тепер Путін заявляв: «на наш взгляд, нужно прекратить «исторический пинг-понг» по этим территориям. Нужно, в конце концов, как-то понять, что фундаментальные интересы и Японии, и России требуют окончательного, долгосрочного урегулирования»? І все. Звісно ні. Найбільш цікавим для росіян була інша частина заходу – економічна. Під час зустрічі було підписано 68 документів, що забезпечують з боку Японії інвестиції обсягом у два з половиною мільярди доларів.
«Мы подписали создание совместного фонда с «Джейбик», это японский Банк международного развития, в размере одного миллиарда долларов, и этот фонд позволит привлечь до десяти миллиардов долларов японских инвестиций в Россию за счет того, что с этим фондом будут инвестировать японские компании и банки», - сказав генеральный директор Російского фонду прямих інвестицій Кирилл Дмітрієв.
Простіше кажучи. На нечувані поступки перед японцями у питанні островів Москва пішла за бабло. За бакси. За капусту. В умовах коли цього року стався перший дефолт російського регіону (Новгородської області), коли уряд РФ не може звести бюджет на наступний рік, бо не знає кого обрізати на гроші, а зняття санкції не передбачається, доводиться іти на нестандартні методи. Грошей у Москви нема, а острови – є.
Так само, як у Греції. Все просто. Умилила ще одна цитата Пуйла: «нельзя зацикливаться на одном только прошлом, а надо начертать образ будущего этих четырех северных островов, где японцы и россияне существуют, где они могут создавать отношения, и побеждают все». Який, нафіг, перемагають всі? Відколи це японці співіснували на рівних з гайджинами-росіянами? Та від роду-віку укладаючи угоди, японці думали про свій профіт, а не про інтереси іншої сторони. Японія – не Європа з її толерантно-социалістичними забобонами, Японія – це Азія.
Так вдягнута у Версаче й така що виробляє суперсучасну електроніку, але – Азія. Отримавши вже зараз можливість будувати свої об'єкти і селитися на Курильських островах, вони обов'язково їх забудують і заселять – благо російське населення островів перешкодою не стане. А потім заявлять права ще й на землю під своїми об'єктами. І мати справу тоді Росії доведеться не з Україною зразка 2014 р. І не з сучасною Сирією.
А з «Силами самооборони Японії», і не тільки. 15 грудня, під час розмови з секретарем Радбезу РФ Ніколаєв Патрушевим представник Японії визнав, що в разі передачі Японії двох Курильських островів, як це прописано у Спільній декларації від 1956 р. на цих островах може бути розміщена американська військова база. А вже наступного дня президент Путін заговорив про припинення «історичного пінг-понгу». Загроза появи на Курилах Дядька Сема його не зупинила. Ну… грошей треба Пуйлу. Коротше.
Очевидно, що 16 грудня за всіма гарненькими фразами російських ЗМІ, відбувся продаж Курильських островів Японії. Наразі – оформлений як оренда. Коли Москва захоче грошей ще – процес піде далі. І ще далі. На місці Німеччини, я почав би якісь подібні переговори про статус російського Кьонігсбергу і Східної Пруссії. Зараз почав би.
Поки шведи, датчани або поляки не підметушилися.
А Крим нам взагалі повернуть за сало.
Дмитро Калинчук
